ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА УРОКУ

ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА УРОКУ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ

В спеціальній школі урок має свої особливості. На таких уроках, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв’язуються ще й інші завдання,властиві тільки спеціальній школі: спеціальне завдання у таких школах полягає у виправленні недоліків розвитку і досягненні більшого рівня пізнавальних здібностей дітей, відбувається компенсація і корекція вад розвитку дітей. Корекційно-розвиваюча функція уроку проявляється в тому, що поряд з навчанням і вихованням здійснюється виправлення недоліків розвитку дитини. Тільки завдяки корекції та компенсації можливий загальний розвиток особистості дитини з порушенням інтелекту і формування в неї бажаних духовних і фізичних якостей. Корекційну цінність має колективний характер праці учнів на уроці та допомога вчителя.

Структура уроку

І. Загальнокорекційний етап.

1.  Організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка).

2.  Нервово-психологічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).

II. Основний етап.

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Підготовча (пропедевтична) частина (підготовка до сприймання нового матеріалу, актуалізація знань, встановлення зв’язків між старим та новим).

3. Формуюча частина (зміст її безпосередньо залежить від мети уроку, тому складовими формуючої частини можуть виступати всі нижченазвані компоненти (комбінований урок), декілька або один із них);

а)ознайомлення з новими знаннями, уміннями та навичками;

б) уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань;

в)   систематизація і узагальнення знань;

г)   застосування знань у практичній діяльності.

д)   перевірка знань, умінь і навичок.

III. Заключний етап.

1.  Підведення підсумків і оцінювання,

2.  Пояснення домашнього завдання.

3.  Релаксація.

4.  Приведення у порядок робочих місць.

5.  Створення установки на відпочинок.

У зв’язку з інертністю нервових процесів розумово відсталі діти на початку уроку досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки, які мали місце до уроку. Одні з них продовжують залишатись у стані збудженості, інші — залишаються пасивними, перебувають у полоні розумової інертності. Учні тривалий час по-справжньому не включаються в навчальний процес, саме втягування в працю триває занадто довго.

На початку уроку важливо, щоб учитель зробив значну паузу: в класі повинна встановитись хвилина мовчання. У допоміжній школі — це не звичайний психологічний момент, а спосіб корекції: хвилина мовчання дає можливість учням заспокоїтись від нервового збудження і зосередити увагу на вчителеві. Ясно, що в цей час ніяких приготувань, ніяких зауважень учитель не повинен робити.

Нервово-психологічна підготовка триває 5-7 хвилин. Щоб максимально вплинути на організм і психіку дітей, запроваджують самостійні вправи, які виконують фронтально всі учні. Необхідно організувати роботу так, щоб всі діти працювали одночасно, а не кілька з них по черзі, а інші були тільки присутніми при цьому. Зміст підготовчих вправ може бути різноманітний. Наприклад: усна лічба; дидактична гра (мовна, математична, географічна тощо); розгляд картин, предметів і бесіда про них; слухання оповідань, казок; вправи на розвиток моторики з використанням мозаїки, кубиків та інших предметів; фізичні вправи загальнорозвивального характеру; граматичний розбір; творчий диктант; слухання магнітофонних записів; співи; малювання; вправи на розвиток уваги, мислення, пам’яті тощо.

Кожен урок потребує організованого завершення, певної закінченості. Тому наявність у структурі уроку як складової ланки заключної частини зумовлюється самою природою уроку. Основними завданнями цієї частини є:

1)      підведення підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів і старанності учнів;

2)      пояснення учням домашнього завдання (його обсягу, способів і послідовності виконання), настанови щодо подальшої їх самостійної роботи, спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці;

3)   заспокоєння учнів, якщо на уроці вони перебували у напруженні (виконували фізкультурні вправи, працювали фізично тощо);

4)   приведення до порядку робочих місць, знарядь, інструментів, письмового приладдя;

5)    відпочинок, створення установки на відпочинок. У розумово відсталих дітей перехід до відпочинку на перерві потребує не менших зусиль, ніж переключення із стану відпочинку на навчальну працю. Тому в кінці уроку необхідно залучати учнів до спільної роботи, яка діє на них заспокійливо, знімає в одних учнів нервово-психічне збудження і виводить інших із стану гальмування, що виникло внаслідок перевтоми. 3 цією метою використовують спокійні рухливі й дидактичні ігри, вправи на дихання, декламування віршів, відгадування загадок, слухання цікавих розповідей, перегляд діапозитивів, колективний спів тощо.

Для розв’язання корекційних завдань на уроці в спеціальній школі запроваджуються такі допоміжні засоби:

1) спрощується структура і зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів;

2)   уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів, які відбуваються в розумово відсталих учнів;

3)   багато разів повторюється щойно поданий навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти забуванню, нечіткості сприймання;

4)   максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей під час формування важких для них узагальнень;

5)   забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів у поєднанні з аналітико-синтетичною діяльністю мозку; одночасно використовуються слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами й поняттями, предметні дії та сприймання супроводжуються словесним поясненням і, навпаки, — співвідносять з предметами та їх зображеннями словесне мовлення;

6)   складні завдання розподіляються на окремі частини для ґрунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним відтворенням початкової структури знань;

7)   використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються дії;

8)   учителем і учнем спільно виконуються частини завдання, якщо учень не може сам його виконати;

9)   за допомогою запитань, показу, тренувань тощо виправляються й уточнюються дії учнів, якими керує вчитель;

10) постійно реалізується індивідуальний і диференційований підхід до учнів.

Як бачимо, сама структура уроку в спеціальній загальноосвітній школі для дітей з вадами розвитку складена з урахуванням специфіки порушень пізнавальної діяльності в даної категорії дітей.

Важливими структурними елементами уроку щодо забезпечення корекції спрямованості навчання є підготовча частина, зокрема етап нервово – психологічної підготовки, а також заключна частина уроку – етап релаксації.

Їх мета – активізувати нервово – психічні процеси та забезпечити оптимальне збудження центральної нервової системи учня, що є необхідною передумовою успішного навчання.